ЧИТАЙ СВОЄ

Фантастика не має меж, бо не мають меж людські розум та уява. Знаходьте дива поряд із собою, подорожуйте у часі та просторі, знайомтеся із новими світами та створюйте їх


Астронавти

Альфа Центавра — це найближча до Сонця зоряна система, що завжди вабила космічних романтиків. У всесвіті, де відстані вимірюються сотнями й тисячами парсеків, лише за чотири світлові роки знаходиться інший світ. Зореліт «Життя» стартував 2039 року. Екіпаж повинен здолати неймовірну відстань, щоб людство вперше в історії дотягнулося до зірок. Побажаймо успіху астронавтам!

Космічна повість, 2021 рік. Автор: Роман Гавриленко. Обсяг ≈ 16 800 слів.

     Все почалося незадовго до мого народження. Дев’ятнадцятого року минулого століття величезний австралійський радіотелескоп спіймав дивний сигнал, що надходив від Проксими Центавра. Тридцятигодинна нерозшифрована трансляція розділила пошуки розумного життя поза межами Землі на «до» і «після».
    Далі були коротші сигнали 24-го й 25-го років. Серед наукової спільноти визрівали плани міжзоряної подорожі, та навіть найреалістичніший теоретичний політ до червоного карлика зазнавав фіаско на кінцевому етапі. Космічний корабель мав розганятися до захмарної швидкості за допомогою сонячних вітрил, проте він не міг спинитися в пункті призначення через слабку світність Проксими. Та 28-го року «заговорила» Альфа Центавра В.

 читати ⇒ 


Погляд зомбі

Колись вона була людиною. Ким саме — вже не згадає, бо вірус її не оминув. Щоправда, подіяв не повністю, бо вона лише частково перетворилася в ходячого мерця. Серед людей їй жити не вдалося, а тому новоспечена зомбачка обрала інший бік, ставши кимось на зразок ватажка. І єдиний сенс існування вбачала в азарті від полювання на ще живих і поповнення своєї зомбачої армії. Втім, кількість людей значно зменшувалася, а голод тільки зростав…

Зомбі-апокаліпсис. Автор: Марина Кобзаєва. Обсяг ≈ 7800 слів. Жорстке оповідання. Містить сцени насилля та поїдання людської плоті.

     Коли я жувала м’язисту ногу, то аж прицмокувала. Певно, належала вона якомусь спортсмену, бо ледве вдавалося роздерти зубами плоть. Знаєте, чим активніша певна істота, тим важче жується її м’ясо, бо м’язи більш пружні. Взяти, наприклад, звичайну свійську свинку, яка проводить будні в межах сараю і пересувається виключно між коритами із водою та харчами. Її м’ясце буде ніжним, м’яким, легко різатиметься спочатку ножем, а потім і зубами. А ось якщо скуштувати шматок гірського козла, то ви до дідька лисого його принаймні прожуєте. Бо ж то такі авантюристи непосидючі, що все життя скачуть по скелях, мов навіжені.
     Повернемося до мого сніданку. Нарешті я дійшла до колінної чашечки — обожнюю її хрускіт. І за неї готова роздерти навіть своїх друзяк, які зараз смакують іншими частинами тіла бідолаги. Врешті, для нас, зомбі, смачне частування — запорука виживання, настрою, душевної рівноваги та єдиний сенс існування. Кар’єру ми не зробимо, дітей не заведемо, ракету в космос не побудуємо, а по світу і так подорожуємо, повільно, але впевнено.

 читати ⇒ 


Право вибору

Хто ж не ходив у студентські роки у похід з однокурсниками? Залицяння, дружба, веселощі… Скільки приємного обіцяють дні, проведені у зеленогорбих Карпатах! Тільки Катрусі не до цих чудесних почуттів. Екскурсія виявиться серйозним випробуванням для неї. Саме у загадкових Карпатах дівчина відкриє в собі нові здібності, пізнає себе з іншого боку.

Містичне оповідання. Автор: Вікторія Кульчицька-Вовчко. Обсяг ≈ 5000 слів.

    Усю дорогу мене переслідувало погане передчуття. Зрештою, воно з’явилось у мене ще до того, як я сіла до автобусу. Йому передував сон. Я пробиралась темними хащами, колючі гілки ожини ловили мене за ноги, обплітали, не даючи просунутися вперед. Я не здавалась і вони боляче впивалися в шкіру. Але було важливо не зупинятись. Потрібно було встигнути допомогти. Кому? Не знаю. От тільки та людина, на допомогу якій я так поспішала, чекала мене попереду. У якусь мить, коли темрява почала поволі розсіюватись, а дряпучі кущі втратили до мене інтерес, земля під ногами просто провалилась.
    Тепер я стояла у мілкому озері по груди у брудній воді. Швидко оцінивши ситуацію, я кинулася назад до берега. З кожним кроком вода опускалася нижче і нижче. І коли вона вже сягнула рівня стегон, я помітила, як попри сам берег, пропливає маленька чорна змія.

 читати ⇒ 


Мавка

З інтерв’ю «Українській фантастиці»:
— Скажіть декілька слів про себе.
— Мене звуть Ярою.
— Змістовна відповідь і, головне, лаконічна. Та все ж? Чи не розповісте якусь цікаву історію із життя?
— Чи варто? (Всміхається) У житті є речі, в які складно повірити.
— Кажуть, що ви — мавка, це ви маєте на увазі?

— Можливо.
— Не хочу вас образити, але мавки — це вигадки, байки та старі казки.
— Тоді вважайте, що розмовляєте із казкою…

Фентезі-повість, автор: Роман Гавриленко. Обсяг ≈ 28700 слів, 2019 рік. Увага! Твір містить сцени насилля

    Вчора капітанові виповнилося тридцять сім. Трохи шумить у голові, в роті неприємний присмак від вчорашнього самогону та від цієї води, що вже п’ять тижнів доводиться пити. Кип’ячена чи ні, вона пахне тухлятиною, хоч, судячи з досліджень, чиста й багата на мінерали. Принаймні так стверджує Перепілко — медпункт і санстанція в одній особі, а фактично вчений-алкаш із пташиним прізвищем. Втім, організм потребує вологи, капітан взяв напів повну пляшку з-під «Тархуна» й зробив декілька ковтків смердючої води.
     Якщо душа бажає свята, а в кишені є зайві карбованці, то сухий закон — не перешкода. От і посвяткували… Зеновій спробував скласти вчорашні події в хронологічній послідовності, та спогади, що спливають у пам’яті, сумбурні й нечіткі. Пиятика в пункті зв’язку, Перепілко, що заснув просто на панелі керування. Два сержанти, що бояться його як вогню та постійно чубляться між собою. Старлей — худий та довгоносий, він прибув сюди одразу після академії, п’є як кінь, але не п’яніє й увесь вечір відмовчується, зараза. Дали ж йому штат! Як із цими бовдурами скласти план оборонних споруд і провести інвентаризацію матеріальних цінностей?! Та байдуже: робота — не бий лежачого, термінів ніхто не ставив, а самі тунелі нікому не потрібні.

 читати ⇒ 


Читайте фантастику, створюйте власну та публікуйте.
Більше творів у читальні

⇒ перейти до читальні ⇒